Хлаповська Т.Г. Самопрезентація: визначення та історія дослідження поняття.
Хлаповська Т.Г. Самопрезентація: визначення та історія дослідження поняття. Анотація: Описано різні підходи до визначення поняття самопрезентації, співставлено зміст понять «самопрезентація», «управління враженнями, «самоподача», «саморозкриття». Проаналізовано найбільш відомі дослідження цього феномену в психології, а також в різних галузях гуманітарних та суспільних наук за останні 10 років. Ключові слова: самопрезентація, самоподача, управління враженнями, саморозкриття. Аннотация: Описаны различные подходы к определению понятия самопрезентации, сопоставлен смысл понятий «самопрезентация», «управление впечатлениями», «самоподача», «самораскрытие». Проанализированы наиболее известные исследования этого феномена в психологии и других отраслях гуманитарных и общественных наук за последние 10 лет. Ключевые слова: самопрезентация, самоподача, управление впечатлениями, самораскрытие. Self-Presentation: definition and study of the concept’s history Abstract The article presents different approaches to the self-presentation concept, and the most famous studies are analysed. The content of the "self-presentation”, "management of images”, their specifics are described. Some aspects of studying self-presentation in psychology are discussed. Studies of self-presentation in social sciences and humanities within last decade are analysed. Key-words: self-presentation, management of images. Проблема. Самопрезентація – відносно нове поняття в соціальній психології , хоча й досліджується з кінця минулого століття. В умовах великої кількості інформації, успішність в публічних професіях і навіть на шлюбному ринку напряму залежить від вміня виділитися на фоні інших, привернути увагу до себе. Коли скромність стає шляхом в невідомість, з'являється цілий клас технологій, направлених на просування, а саме: реклама, PR, брендінг, іміджмейкінг, тощо. Виникає цілий ряд тренінгів, які навчають говорити, рухатися, складати біографію, резюме, одним словом презентувати себе у потрібному світлі. Весь комплекс питань, пов’язаних із самопрезентацією, з однієї сторони використовується в практичній діяльності, з іншої - вимагає теоретичного аналізу. Поняття самопрезентації істотно змінювалося з часом і тому ми поставили собі за мету проаналізувати основні підходи до визначення поняття самопрезентації, які склалися в соціальній психології та суміжних науках; зробити огляд досліджень, присвячених проблемі самопрезентації в спілкуванні; провести наукометричний аналіз проблеми самопрезентації в гуманітарних науках. Ми також мали на меті визначити місце, яке посідає проблема самопрезентації в інтернет-середовищі. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Концепції самопрезентації грунтуються на уявленнях про те, що поведінка людини часто змінюється в умовах публічності порівняно з умовами приватності. Незважаючи на те, що перші теорії самопрезентації були розроблені західними соціальними психологами ще у 60 – 80 роках минулого століття – ще й досі немає теоретично обґрунтуваного та загально узгодженого трактування самого терміну «самопрезентація». Більшість дослідників самопрезентації дотримуються визначення, запропонованого Ж. Тедеші й М. Рієсом, на думку яких самопрезентація – це зумисна й усвідомлювана поведінка особистості, спрямована на створення певного враження про себе в оточуючих. Проблеми, пов’язані з самопрезентацією в міжособистісній взаємодії досліджували західні фахівці: Х. Абельс, Дж.Андерсон, Р.Аркін, Р. Баумейстер, П. Бергер, С.Берглас, Г. Блумер, П. Бронштейн, М. Вейголд, Р.Вікланд, Х. Гарфинкель, Г.Глейтман, І.Гофман, Р. Гоулд, І. Гофман, Е. Джонс, С.Джурард, С. Ілко, Р.Ковальські, Ч.Кулі, М.Лірі, С. Лаймен, Т.Лукман, Д.Майєрс, Дж. Мід, Р. Парк, Т.Піттман, М.Рієс, Г. Сігалл, М. Скотт, А.Стейнхилбер, Дж. Тедеши, С.Тейлор, Л.Фестінгер, С.Фіске, Ф.Хайдер, Б.Шленкер, А.Шутс та інші. Починаючи з 90-х років феномен самопрезентації стає предметом досліджень вітчизняних науковців (роботи Л.К. Аверченко, Т.В. Клімової, Н.В. Амяги, М.В. Бороздіной, О.А. Герасимової, Ю.А.Гоцевої., Е.М. Зімачевої, Е.В. Зінченко, Ю.П. Кошельової, Ю.С. Кріжанської, Е.В. Кузнецової, Р.В. Комарова, Е.І. Коробко, Т.А.Кубрак, О.В.Михайлової, Е.П.Никітіна, О.А. Пікульової, Е.А. Петрової, І.І. Петрової, Е.Б.Перелигіної, Н.В. Перепелиці, І.В.Пономаренко, А.В.Романової, О.А. Соколової-Бауш, М.Н. Тепіної, Н.Е Харламенкової, В.В. Хороших, І.С. Шевченко, І.П.Шкуратової і ін.). Схожим на самопрезентацію поняттям «самоподача» користувалися в своїх дослідженнях російські вчені А.А. Бодалєв, Г. В. Бороздіна, Ю.А.Гоцева, Ю.Н.Ємельянов, Ю.М.Жуков, В. Г. Зазикін, Н.В. Казарінова, Ю.С. Кріжанська, В.Н.Куніцина, О.О.Лентьєв, В.М. Погольша, , В.В. Столін, В.П. Третьяков, Поняття «самопрезентація» зародилося у школі символічного интеракціоналізму (Дж. Мід, Г. Блумер, Ч. Кулі, М. Скотт та С. Лаймен). Інтеракціоністи розглядали самопрезентаційну поведінку людини як таку, що пов’язана з очікуваннями соціального оточення. На думку Дж. Міда, уявлення про очікування інших проявляються в настанові «узагальненого іншого», яка складається з загальних правил поведінки, соціальних норм та суспільних цінностей. Близька до Міда модель самопрезентаційної поведінки Ч.Кулі, заснована на концепції «дзеркального я». Згідно Кулі, уявлення та очікування соціального оточення формують «дзеркальне я» особистості, дивлячись в яке, людина будує та коректує власну поведінку. Саме заради отримання суспільного визнання, людина намагається презентувати себе з кращого боку, підтверджуючи особистим прикладом суспільні цінності. Схожі ідеї висловлюють Р. Аркін Г.Блумер, М. Скотт та С. Лаймен, вважаючи самопрезентацією намагання людей представити свої дії таким чином, щоб вони відповідали базовим очікуванням оточення. Суспільні очікування неоднорідні і, в залежності від ситуації взаємодії, складаються в типові рольові очікування від іі учасників. У відповідь на рольові очікування, формується самопрезентаційна поведінка як виконання типової соціальної ролі. (Х. Абельс, Бергер П. Бєляєв, Лукман Т. Парк Р, Шалін). Самопрезентаційна поведінка в різних ситуаціях будується згідно писаних та неписаних правил( Х.Гарфинкель). В цілому, на думку вищезгаданих дослідників, суспільна взаємодія є безперервним процесом взаємного узгодження самопрезентаційної поведінки своїх членів. Рольовий погляд на самопрезентацію знайшов свое продовження в концепції соціальної драматургії І.Гофмана. Автор проводить повну аналогію повсякденного життя з театральним дійством, в якому кожна людина - лише «актор», що діє на сцені життя згідно певної ролі з метою справити на інших бажане враження. (И. Гофман, 2000). Дослідження самопрезентації як управління враженнями знайшло продовження у працях Хабермаса (Х. Абельс, 1999). Самопрезентація, на його думку, - це «стилізація вираження своїх переживань, адресована глядачам, а не стихійний вираз емоцій», отже актор управляє своєю самопрезентацією більш-менш розкриваючи перед іншими свою суб'єктивність та контролюючи доступ публіки у сферу своїх особистих поглядів, думок, настанов, бажань, почуттів. Найбільш поширеним підходом до розгляду самопрезентації в соціальній психології є розуміння самопрезентації як цілеспрямованої поведінки (Дж.Тедеши, М.Рієс, Е. Джонс, і Т. Піттман, М. Лірі), яка використовується для досягнення конкретних цілей в поточній взаємодії, або для отримання ресурсів влади, з метою подальшого використання для досягнення своїх цілей (Tedeschi, Riess, 1981). В основі самопрезентації лежить прагнення збільшити соціальний контроль і таким чином добитися бажаних результатів у взаємодії (Jones, Pittman, 1982). Серед цілей самопрезентації (Leary, 1994) є міжособистісний вплив, конструювання і підтримка образу «Я» та емоційна регуляція поведінки. Поняття самопрезентації подібне до «самомоніторінгу» (Snyder M, 1974, 1987), згідно з яким люди різною мірою управляють враженням, яке справляють на інших. Таким чином поняття самопрезентації має два протилежні смисли (Leary M.R., Kowalski R.M., 1990): самопрезентація для інших (управління враженнями) та намагання контролювати образ "Я" у власних очах. Така самопрезентація для себе або «самоподача» вивчалася вітчизняними психологами в галузі спілкування. Під цим терміном розуміється вміння людини подати себе вдповідним чином (А.А. Леонтьев, 1977), сконцентрувати увагу оточуючих на своїх перевагах та сховати недоліки (В.Г. Зазыкин, 2009 ), створити та підтримувати свій привабливий образ (Бодалев А.А., Столин В.В., 2006). Самоподача – це короткочасний, вмотивований та організований процес пред’явлення інфомації про себе, який впливає на сприймання оточуючих. (В.Н. Куніцина, Н.В. Казарінова та В.М. Погольша, 2002) та вміння направити сприйняття партнера у потрібному напрямі. Дослідники (зокрема, Ю.С. Кріжанська і В.П. Третьяков, 1996) виділяють такі види самоподачі: самоподача переваги, привабливості, ставлення, актуального стану, а також причин поведінки. Підставою класифікації є виділення основних цілей, мотивів, що визначають самопрезентаційну поведінку людини. Управління сприйняттям іншого здійснюється за допомогою поведінкових технік привертання уваги до себе (Бороздіна Г.В., 2006), які «запускають» певні механізми сприйняття. Такими техніками, наприклад, є: самоподача особистої переваги, привабливості, ставлення до партнера, демонстрація актуального стану. Самоподача є штучною поведінкою, що спотворює реальний Я-образ, в результаті втрати свободи самовираження в умовах публічності, але вона необхідна для того, щоб комунікація була ефективною (Ю.Н. Ємельянов, 1985; Жуков, 1990). Основними функціями самоподачі є створення у реципієнта певного враження та регуляція власної поведінки комунікатора. Окремим видомом самомодачі є саморозкриття (self-disclosure), що визначається як повідомлення іншим особистої інформації про себе (С.Джурард 1971, Н.Амяга, 1991). За допомогою саморозкриття ми надаємо іншим людям можливість пізнати сутнісні аспекти самого себе: "Саморозкриття є актом представлення, демонстрування себе іншим". Найтісніше з концепцією саморозкриття пов'язані теорії психологів так званого гуманістичного напряму: К. Роджерса, А. Маслоу, Р. Мея. Саморозкриття є своєрідною альтернативою самопрезентації (Н.В. Амяга, 1991): чим більше ступінь саморозкриття людини, тим менше виражена її самопрезентація. Особливістю саморозкриття є певний рівень довіри до партнера (Е.В. Зінченко, 1998), тоді як самопрезентація може впливати на цей рівень, підвищуючи або знижуючи його. Подібний до саморозкриття термін самовираження (Е.П. Никітін і Н.Е. Харламенкова, 2000) пояснює «... тенденцією особистості відкрито заявляти про себе, своїх наміри, бажання, переконання і відчуття, активно виражати їх в поведінці і спілкуванні». Останнім часом досліджнення самопрезентацї ведеться в різних галузях суспільних наук. Фахівцями з філологічних наук (Черкасова І.С, Лимарова Є.В., Коврігіна О.О) вивчали комунікативні стратегії самопрезентації та лінгвістичні особливості вербального самопред’явлення. В соціологічних та філософських науках увага дослідників самопрезентації (Друппова С.В., Колюшкіна Л.Ю.) зосереджена на рекламній та правовій діяльності. В педагогічних науках (Панттєлєєва Г.В., Семенова Л.М., Шевердина О.В. Захарова І.Б ) самопрезентація пов’язувалась з успішністю в спортивній діяльності, освітньому процесі, суспільних відносинах, проблемою формування самопрезентаційного досвіду. Фахівці із загальної психології (Бороздіна Г.В., Гоцева Ю.А., Комаров Р.В. Кубрак Т.А., Перепелиця Н.В., Петрова І.І., Романова А.В., Тепіна М.Н Шевченко І.С.) розглядали проблеми самопрезентації та саморозкриття в різних сферах спілкування - сімейній, учбовій та товариській, вивчали вікові та статеві особливості самоподачі та її вплив на конфліктність у спілкуванні. В соціальній психології (Соколова-Бауш О.А, Хороших В.В., Кошелєва В.П., Пікульова О.А., Михайлова О.В., Пономаренко І.В., Герасимова О.А.) вивчалися особливості самопрезентацї в беспосередьому спілкуванні – стратегії та техніки самопрезетації; її гендерні, вікові та професійні особливості. Розглядалися соціально-психологічні фактори успішності самопрезентації та особливості самопрезентації у формуванні вражень про комунікатора та реципієнта. Загалом, починаючи з 1999, в різних галузях гуманітарних наук - філософських, соціологічних, психологічних, філологічних, педагогічних, - захищено 31 дисертацію з проблем самопрезентації, самоподачі та саморозкриття. Більшість з них присвячено вивченню проблеми самопрезентації в беспосередньому спілкуванні, проблема самопрезентації в інтернет-середовищі тільки-но починає розроблятися. Зокрема, філософський аналіз гендерної ідентичості та самопрезентації в Інтернет-комунікації (Остапенко И.А, 2004) та загально-психологічний аналіз варіативності самопрезентації особистості в Інтернет-спілкуванні (Шевченко И.С., 2002). Висновки: На сьогодняшній день феномен самопрезентації в психологічній науці визначається за допомогою цілого ряду понять, термінів, кожний з яких робить акцент на тому чи іншому аспекті цього явища. В проаналізованій літературі в якості цих понять вживаються терміни: самопрезентація, самопред’явлення, саморозкиття, самовираження, управління враженнями, самоподача, самомоніторінг. Цей термінологічний ряд можна розглядати як континіум, одним полюсом якого є управління враженнями, а іншим – саморозкриття. Самопрезентація розглядається дослідниками у різних аспектах в системі певних смислових опозицій. Одні акцентують увагу на цілеспрямованості процесу управління враженнями, інші - на спонтанності саморозкриття. Важливою, але малодослідженою є проблема справжності- штучності образу «Я» в самопрезентації. Вважається, що саморозкриття дає щирий образ «Я», а самопрезентація – штучний, однак детально проблема доречності саморозкриття особистості у тих чи тих ситуаціях не вивчалася. Цікавою проблемою є міра унікальності-типовості самопрезентаційної поведінки. Малодослідженими, але дуже цікавими та перспективними напрямами у вивченні самопрезентації є й процес самомоніторінгу в самопрезентаційній поведінці, а також особливості самопрезентації свого цілістного «Я» чи окремих його аспектів. До числа малодосліджених, але надзвичайно актуальних напрямів досліджень самопрезентації належить й вивчення її особливостей у медіа середовищі, зокрема, у мережі інтернет. Вивченню цієї проблеми ми плануємо присвятити наші подальші Література. 1. Абельс Х. Интеракция, идентификация, презентация. СПб.,1999. 2. Андреева Г.М. Атрибутивные процессы в условиях совместной деятельности. М.: МГУ, 1987. 3. Андреева Г.М. Место межличностного восприятия в системе перцептивных процессов и особенности его содержания. \ Межличностное восприятие в группе. М., 1981. 4. Андреева Г.М. Социальная психология. М.: МГУ, 1988. 5. Андреева Г.М., Богомолова И.И., Петровская Л.А. Современная психология на Западе. М., 1978. 6. Амяга Н.В. Самораскрытие и самопредъявление личности в общении// Личность. Общение. Групповые процессы. Сб. обзоров, М., 1991 -с. 37-75 7. Бороздина Г.В. Психология делового общения Издательство: Инфра- М, 2006. 8. Герасимова Ольга Александровна. Социально-психологические характеристики ольфакторной самопрезентации личности : Дис. ... канд. психол. наук : 19.00.05 : Ростов н/Д, 2003. 9. Гоцева Ю.А. Особенности самопредъявления подростков в семейной, учебной и дружеской сферах общения : диссертация ... кандидата психологических наук : 19.00.01 / Гоцева Юлия Александровна; [Место защиты: Юж. федер. ун-т].- Ростов-на-Дону, 2008.- 221 с.: ил. РГБ ОД, 61 09-19/129 10. Гоффман И. Представление себя другим в повседневной жизни – М.: «Канон-пресс-Ц», «Кучково поле», 2000. 11. Гоффман И. Представление себя другим // Современная зарубежная социальная психология . Тексты /Под ред. Г.М. Андреевой, Н.Н. Богомоловой, Л.А. Петровской -М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1984. 12. Зазыкин В.Г. Психология проницательности, М., 2009 13. Захарова Ирина Борисовна. Социально-педагогическое ориентирование личности студента на успешную самопрезентацию в образовательном процессе : Дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01 : Красноярск, 2003. 14. Друппова Светлана Валерьевна. Реклама как способ самопрезентации личности : диссертация ... кандидата философских наук : 09.00.11.- Ростов-на-Дону, 2006. 15. Емельянов Ю.Н. Активное социально-психологическое обучение, Л., 1985. 16. Жичкина, А. Е. Стратегии самопрезентации в Интернет и их связь с реальной идентичностью [Электронный ресурс] / А. Е. Жичкина, Е.Н.Белинская. Режим доступа: http://flogiston. ru/articles/netpsy/strategy. 17. Жуков Ю.М. Эффективность делового общения. М., 1990 18. Зинченко Е.В. Самораскрытие личности как социально-психологическийфеномен//Прикладная психология, № 5, 1998, с.59-69 19. Крижанская Ю.С., Третьяков В.П. Грамматика общения - М.: Аспект-пресс., 1996-376 с. 20. Ковригина Елена Александровна. Коммуникативная стратегия самопрезентации в дискурсе интернет-интервью : диссертация ... кандидата филологических наук : 10.02.19.- Кемерово, 2010. 21. Колюшкина Л.Ю. Декодирование культурных смыслов самопрезентации органов правопорядка : Дис. ... канд. социол. наук : 22.00.06: Ростов н/Д, 2005. 22. Котлярова М.Н. Психологические и профессиональные особенности учителей с разной визуальной самоподачей : Дис. ... канд. психол. наук : 19.00.07 : Москва, 2001. 23. Кошелева Ю. П. Стратегии самопредъявления одиноких людей в ситуации знакомства : Дис. ... канд. психол. наук : 19.00.05 : Москва, 2002. 24. Кубрак Т. А. Интенция самопрезентации субъекта в вербальной коммуникации : диссертация ... кандидата психологических наук : 19.00.01.- Москва, 2009. 25. Куницына В.Н., Казаринова Н. В., Поголыша В. М. Межличностное общение. – СПб: Питер, 2002. 26. Леонтьев А.А. Психология общения - Тарту: Тарт. Ун-т, 1977 -219 с. 27. Лимарова Елизавета Валерьевна. Лингвопрагматический анализ феномена вербального самопредъявления в диалогическом дискурсе : на материале английского и русского языков : диссертация ... кандидата филологических наук : 10.02.19. Москва, 2010. 28. Майерс Д. Социальная психология. / пер. с англ. - СПб.: Питер, 1996. 29. Михайлова Е. В. Техники самопрезентации в публичном выступлении : Дис. ... канд. психол. наук : 19.00.05 : Москва, 2005. 30. Никитин Е.П., Харламенкова Н.Е. Феномен человеческого самоутверждения-СПб.: Алетейя, 2000. 31. Общая психодиагностика под ред. Бодалева А.А., Столина В.В. - М., МГУ, 1987. 32. Остапенко И.А. Гендерная идентичность и самопрезентация в Интернет-коммуникации ( Социально-философский анализ) : Дис. ... канд. филос. наук : 09.00.11 : Ростов н/Д, 2004. 33. Панасенко К. Е. Особенности самопрезентации дошкольников с нарушением речевого развития : Дис. ... канд. психол. наук : 19.00.10 Белгород, 2005. 34. Пантелеева Г. В. Самопрезентация личности как фактор успешности деятельности тренеров-женщин : диссертация ... кандидата психологических наук : 13.00.04. Санкт-Петербург, 2010. 35. Петрова И. И. Половозрастные особенности и динамика визуальной самоподачи образа "Я" у студентов : Дис. ... канд. психол. наук : 19.00.01 Москва, 2004. 36. Петровская Л.А., Жуков Ю.М., Растянников П.В. Диагностика коммуникативной компетентности. Диагностика и развитие компетентности в общении. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1990. 37. Пикулёва О. А. Гендерные, возрастные и профессиональные особенности тактик самопрезентации : Дис. ... канд. психол. наук : 19.00.05 : СПб., 2004. 38. Пономаренко И. В. Социально-психологические особенности самопрезентации военнослужащих-женщин : диссертация ... кандидата психологических наук : 19.00.05. Москва, 2008. 39. Романова Анжела Валерьевна. Влияние визуальной самоподачи образа "Я" на конфликтность субъекта общения : Дис. ... канд. психол. наук : 19.00.01 Москва, 2002. 40. Семенова Л. М. Формирование готовности к самопрезентации будущих специалистов по связям с общественностью : Дис. ... канд. пед. наук : 13.00.08 Челябинск, 2006. 41. Соколова-Бауш Е. А. Самопрезентация как фактор формирования впечатления о коммуникаторе и реципиенте : Дис. ... канд. психол. наук : 19.00.05 : Москва, 1999. 42. Тепина М. Н. Эмоциональное самораскрытие личности в адрес разных партнеров по общению : диссертация ... кандидата психологических наук : 19.00.01 . - Ростов-на-Дону, 2008. 43. Хороших В. В. Психологические факторы успешности самопрезентации : Дис. ... канд. психол. наук : 19.00.05 : СПб., 2001. 44. Федорова Н. А. Личностные и ситуационные факторы выбора вербальных техник самопрезентации : диссертация... кандидата психологических наук : 19.00.05 Москва, 2007. 45. Черкасова И. С. Реализация коммуникативной стратегии самопрезентации личности в русских и немецких объявлениях о знакомстве : диссертация ... кандидата филологических наук : 10.02.20. - Волгоград, 2006. 46. Шевердина О. В. Педагогические условия формирования опыта самопрезентации подростка во временном летнем объединении : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.02 Кострома, 2006. 47. Шевченко И. С. Вариативность самопрезентации личности в Интернет-общении : Дис. ... канд. психол. наук : 19.00.01 : Казань, 2002. 48. Jones E.E. & Pittman T.S. Toward a general theory of stretegic self-presentation./ J.Suls (Rd.), Psychological perspectives on the self. Hillsdale, N.J.: Erlbaum, 1982, Vol. 1. 49. Jourard S.M. Self-disclosure: An experimental analysis of the transparent self. – N.Y., 1971. – 247 p. Jourard S.M. The transparent self. – N.Y., 1971. 50. Leary M.R. & Kowalski R.M. Impression management: A literature revew. / Psychological Bulletin, 1990. 51. Snyder M. The self-monitoring of expressive behavior, J. Of personality and psychology, 1974,V.30. 52. Snyder M. Public appearances / public realities: The psychology of self-monitoring. - N.Y.: W.H. Freeman, 1987. 53. Tedeschi J.T., Riess M. Identities, the phenomenal self, and laboratory research / Impression management theory and social psychological research. N.Y.: Academic Press, 198l.